Як боротися з російською пропагандою? Як розвивати «уми» підростаючого покоління? А також про те, якою буде нова книжка відомих українських письменників Братів Капранових – митці розповіли в ексклюзивному інтерв’ю для ERVE.UA.
– «Мальована історія Незалежності Україна» та «Веселих свят!», що далі? Чого очікувати рівненським шанувальникам Братів Капранових?
– Перш за все, ми зробили повноцінну музичну програму, яку протягом двох років, потрошку, пробували на різних аудиторіях і переконалися в тому, що людям потрібна нова сучасна музика і поезія. Лірика та ніжність залишилися актуальними, що не всі застрягли в телешоу та шлягерах.
Тому з програмою «Любіть українок» ми приїдемо до Рівного – адже саме на Волині живуть наші найкращі слухачі, саме до них ми найчастіше приїздили і знаємо, що на нас завжди чекають.
– А як щодо друкованого слова?
– Нова книжка теж, сподіваємося, не забариться. Це буде роман про 2010-2015 роки та Другу світову одночасно. Троє хлопців волею долі йдуть на війну під одним іменем – Степан Шагута, один потрапляє до Червоної армії, другий до дивізії «Галичина», третій до УПА. А в наш час двоє їхніх нащадків, чоловік і жінка, намагаються розібратися, чиї вони діти – бо кохають одне одного.
Ну, а паралельно насувається Революція, Майдан і війна. Художньо-історичний зріз сучасності та водночас намагання розібратися з минулим, адже насправді ми з вами багато чого не знаємо про наших предків, у кожній родині є таємниці. Робоча назва роману «Забудь-річка», з фрагментами вже можна знайомитися на нашому персональному сайті kobzar.com.ua, а вихід книжки ми плануємо на осінь.
– Ви мали брати участь у проекті «Українська весна» на Донбасі. Чому виступи скасували?
– На жаль, ми не змогли взяти участь у цьому проекті – бо на момент, коли організатори визначилися з датами, у нас вже були сплановані прес-конференції і концерти на Волині – 3 березня в Облмуздрамтеатрі у Рівному, 4 березня у Луцьку. Але Донбас не постраждає – до них їдуть Жадан, Курков, Ірванець, Козак Систем, тобто компанія досить солідна навіть без нас.
А ми нещодавно були в районі Пісків, виступали перед солдатами та місцевим населенням, приїжджали в гості до батальйону ОУН та Правого сектора. Трохи поховалися від обстрілів з «Градів». Поколядували, хоч, начебто, вже й не сезон, але це було до Стрітення, так що не гріх.
– Як українські митці повинні боротися з російською інформаційною війною. Як особисто ви з цим боретеся?
– Завдання митця – творити. Тобто робити український продукт – книжки, пісні, вірші. Мистецтво само по собі вже є дієвою інформаційною зброєю. Звісно, у військовий час треба трохи пригасити свій традиційний скепсис і апріорне неприйняття влади – відкласти це до мирного будівництва, там воно потрібніше. Дуже важливо не лізти у справи, на яких не розумієшся – не удавати з себе військового стратега і не пояснювати, як треба воювати, це шкідливо як для власного авторитету, так і для справи, бо сіє панічні настрої.
Взагалі «все пропало» і «нас зливають» – це головні вороги, з якими треба боротися в українському інформаційному просторі. Весь свій мистецький авторитет варто направити на боротьбу передусім з цими ворогами.
Ну, а якщо вдасться скласти щось мистецьки-актуальне – це взагалі щастя. От нам, наприклад, волонтери замовили зробити на основі нашої «Мальованої історії Незалежності України» коротеньку брошуру з історії України на 16 аркушів.
У нас вийшла коротка, але зрозуміла оповідь з мапами і портретами, яку тепер волонтери друкують і роздають людям на визволених територіях. Ми самі бачили, як її сприймають солдати – просто «на ура». Кажуть, тепер зрозуміло, чому ми тут воюємо і за що воюємо.
– Фінансування освітніх та культурних проектів держава значно скоротила. Як це на вашу думку вплине на розвиток підростаючого покоління?
– Ми не схильні до рюмсання та побивання з приводу державного фінансування. Так, скоротили, і це погано. А з іншого боку – українці вже тисячі років живуть без державного фінансування, і нічого. Хто фінансував Шевченка? А Лесю Українку? А Просвіту (стару)? А УПА? Ми самі відповідаємо за стан нашої культури та освіту дітей – і кивати на державу тут не варто.
Звісно, після перемоги ми маємо повернутися до питання державних освітніх та культурних програм, але якщо ми можемо самі забезпечувати армію, то невже не зможемо вивчити власних дітей? А нове покоління зараз отримує такий заряд патріотизму, що нам у них іще повчитися треба буде. Так що нам своє робити – головне, щоб ми із вами не зупинялися. Держава наздожене.
Більше про концерти читайте тут.
Юлія Друктейніте